Читать сказки
Слушать сказки
Смотреть сказки
Размер букв: а б в г д
*Настройки сохраняются в Cookies


Главная > Белорусские сказки > Сказка "Надзей, папов унук"

Надзей, папов унук

Как я умарився, тянумши яе дамов!

Дзед вышав на двор и вжахнувся.

- Пасматри-тка, — гавориць, — доц мая любезная, що твой сынок, а мой унуцык здзелав — и кольки время дзивавилися яны. Ён ‹внук› гавориць:

- Ни дзивуйцися, а гаворьти, що мы над етай лошаддю дзелаць будзим, как яна сильна дужа, и що на ёй рабатаць?

- Вази, — кажиць дзед, — унуцык, дровы.

Взяв ён етага мядзведзя и запрёг яго у цялегу, и панёс ён вазиць дровы на мядзведзю, и у три дня усе цыста загрузив, абклав кругом усё сяление. Етим прицетникам ни выйци, ни выихаць; усё загрузив цыста! И приходзяць ети прицетники к етаму свящельнику и гаворюць:

- Дзе хоцьте дзеньте яго, щоб ён ня быв; що ж ета за аказия, що у три дни усё сяло загрузив, ни выйци, ни выихаць никак нивазможна.

- Ах, доц мая, — гавориць дзед, — що мы будзим дзелаць! Жалка табе сына, а мне унука; ну ж пошлим яго, куды хош ён — туды и ступай!

Ну, призываиць ён к сабе унука и гавориць:

- Ну, унук мой любезнай, приходзяць прицетники з прозьбай; жалка мне цибе а ступай ты, унуцык, куда ты уздумав, на все цатыри стораны.

- Эх, дзедушка мой любезнай! Вы б давно и сказали мне евта, я и пашов бы, никольки ня медлимши. Матушка мая любезная! Спяки мне каравашицку.

Маць яго спякла яму каравашицку, улажила у хатомацку.

Вставав ён ранёшинька, вмывався бялёшинька. Узяв ён евту хатомацку, надзев яе на плецы, блаславився:

- Матушка мая любезная и дзедушка мой радзимай, блаславице на пуць, на дарогу.

Памалився ён богу и пашов, и вышав ён у цыста поля, и наставив ён ни пуцём, ни дарогай, и наставив ён лясам дрямуцым, грязям тапуцым, и ишов ён семь дён без полдён, рот на апашку и язык наатмашку; вышав ён у тридзевятую землю, у тридзесятая чарства, и выходзиць ён у цыстая поля, у крутые горы, — и гуляиць Гарыня-багатырь и горы капком капаиць. Приходзиць Надзей, папов унук, к няму и гавориць:

- Бог помаць, Гарыня-багатырь! Куды какая в цибе сила нязметная. Как ты, — гавориць, — гарам капаишь, как шулугу?

А ён гавориць яму:

- Эх, — гавориць, — удал моладзиц! Ни вдивляйся ты маей сили. В тридзевятай земли, у тридзесятам чарстви, — гавориць, — как ёсь Надзей, папов унук, так у таго ня евтакая сила! Как привёв ён мядзведзя з лесу, да на мядзведзи усё цысто сяло загрузив. Яго, — гавориць, — воран кастёв ни заносиць, добрай маладой конь ни завозиць!

А ён гавориць:

- Ах, брат Гарыня-багатырь! Ни воран кости заносиць, а сам добрай моладзиц заходзиць.

А ён гавориць:

- Ах, брат, тык евта ты Надзей, папов унук! Вазьми, брат, мяне у мяньшие братья.

Ён яго и узяв, и яны многа хадзили, и многа багатырёв пабядзили, и многа гарадов захвацили; патом яны пажанились и багата жили.

С этой сказкой также читают
Слушать
Лежебока
Категория: Итальянские сказки
Прочитано раз: 67
Слушать
Слушать
Эй, вводи лошадь!
Категория: Итальянские сказки
Прочитано раз: 39